Скажімо так: подорожі, можливість побачити світ у всій сукупності його прекрасних та огидних рис дещо пом'якшують наше споконвічне неприйняття«іншого». Виховують щось подібне до смирення, дають усвідомлення того, що ніколи, ніколи тобі не зрозуміти до самого дна душу іншої людини. Ми різні. Ми дивні. Змиримося з цим.

Не лізь у палітру генія.

…І я знаю його і раніше завжди знала…
Він був хлопчик… її хлопчик, з яким вони мали бігати всюди рука в руці… Так ось хто був призначений, ось кого вона  мала виходити-налітати-накрутити-заслужити… Ось хто все життя повинен був поруч йти, але - якась помилка в розрахунках - досі прослизав повз. І виник раптом – так боляче – майже на вильоті орбіт…

Письменники – вовки, хижаки. Постійно у пошуках сюжету. Інакше у літературі не вижити.

Письменник – унікальний архіваріус, страж часу, дивний персонаж, – у його торбинці фасони одягу, марки машин, блиск жерстяного даху сараю, зім'ята серветка з швидкоплинною адресою, ледь підсохла сльоза на вилиці хохочущої дівчини, ліпнина балтій. раптом оживе і заворушиться шматочок часу, відрізок епохи... ось вже тріумф, ось радість!

... придумала таку кулю, назвала її«Куля-невидимка». Зверху – фасеткова будова, пластмаса з напиленням… А всередині… ви не повірите. Висить у півсцени гігантська куля. Дистанційним пультом відкривається – від'їжджає убік – прямокутний сегмент у боці, а всередині абсолютна, непроглядна така оксамитова пітьма. І якщо сунеш усередину руку – рука зникає. Ефект космічної "чорної дірки". Вона  пояснювала, що я мало що зрозумів. Ну, не сильний, ніколи не був сильний у науках. Зрозумів тільки, що ідея в замкнутій системі дзеркал.

- Це не фантастика, дядьку Леше. Це фізика. Тут той самий ефект, що у космічній чорній дірі: гравітаційне тяжіннянастільки велике, що залишити її не можуть навіть об'єкти, що рухаються зі швидкістю світла. Значить, і саме світло не в змозі з цієї дірки втекти!

Талант любити - це дар, такий самий, як будь-який інший талант. Я зустрічала у своєму житті людей, які вміють робити із кохання блискучий дивертисмент... місяці на два. Знала і таких, хто все життя похмуро любить одну людину, і самозабутньо працює на нього, не вимагаючи подяки. Я не знаю, що краще.