Я тримаюся осторонь своєї волі, але я не одинак. Мене відштовхує потворність системи. Якби вона була  хороша, я б із задоволенням влився в неї.

Усередині кожної цинічної людини мешкає розчарований ідеаліст.

А маю багато ідей! Проблема в тому, що більшість із них – повна хрень!

Про вас говорять наймиліші речі, але тільки після того, як ви помрете.

Скажіть людям, що є невидима людина на небі, яка створила всесвіт, і більшість повірить.
Скажіть їм, що фарба не висохла, і вони встромлять у неї палець, щоб переконатися в цьому.

Скажіть добрі слова тим, хто дивиться на вас знизу вгору із захопленням, тому що ця маленька істота скоро виросте, і її вже не буде поряд з вами. Запам'ятайте і гаряче притисніть близьку людину до себе, тому що це єдиний скарб, який можете віддати від серця, і він не вартий жодної копійки.

Вони збираються заборонити іграшкові пістолети, а справжні, ***ь, залишити!

Мені подобаються люди, але вони мені подобаються короткими чергами. Мені не подобаються люди в протягом тривалого часу. У мене все гаразд з ними ненадовго, але як тільки минає хвилина, мені треба ***вати звідти. І причина цього — у мене дуже низький рівень толерантності до тупої херні.

Коли люди вирішують припинити з кимось близькі стосунки, вони часто вживають побиту фразу —«рухатися далі». Типу:«Я застала Стіва в ліжку зі стриптизеркою, вони робили гидкі речі. І я вирішила: треба рухатись далі». А я думаю про себе:«Взагалі, хто тут вирішив рухатися далі, то це швидше Стів».