Я відкрив, як людина може почати зневажати саму себе. Це відбувається, коли він усвідомлює, що чинить неправильно, але не може зупинитися.
Прощаючись, ми потиснули один одному руки і, дивно, цей жест виявився більш ніжним і інтимним, ніж можливі обійми.
Жодних питань. Все ясно. Я її люблю.
Будь ласка, користуйся моїм тілом, тільки душу не чіпай.
Хіба люди не роблять богів з речей, які допомагають при пологах, що змінюють життя або викликають смерть? Чому не поклонятися Рентгену, новоявленому радіаційному богу? Незримому й заздрісному богу, що уникає шуму й гаму, — тому самому, який замість того, щоб метати з небес громи й блискавки, тишком розсіює свій згубний пил. Колись він виліпить статую бога Рентгена, що розкидає своєю долонею пил, що сіє насіння смерті та змін. А біля ніг його страждатимуть люди, розп'яті на трилопатевих хрестах, - символах опромінення, руйнування і смерті.
Це почуття — не кохання, але я виявив, що почав вечорами нетерпляче чекати, коли почуються на сходах її кроки.
Чи бачите, що з вашою допомогою мій розум вже вражений раком, але замість того, щоб зненавидіти себе за те, що я зробив, мені вдалося звернути свою ненависть в інший бік, і тепер я ненавиджу всіх вас.
Я вчуся стримувати образу, бути терплячою, чекати. Я росту.
Невпевненість – штука заразна.
Останнім часом мене чомусь дратують люди, які думають, ніби знають відповіді на всі питання і можуть пояснити, що трапилося... за допомогою спрощених релігійних теорій.