Найголовніше, - сказав невидимий динамік зовсім поруч із головою, - це те, з яким настроєм ви входите в новий ранок.
— Як це дивно — він помер, а ми живемо... Тільки я підозрюю, що кожного разу, коли ми лягаємо спати, ми так само вмираємо. І сонце йде назавжди, і закінчується вся історія. А потім небуття набридає саме собі, і ми прокидаємося. І світ з'являється знову.
- А ти вчора Люсю налякав навіть. Вона сьогодні мені каже:«Знаєте, Борисе Григоровичу, як хочете, а мені з ним у ліфті одній страшно їздити».
– Я з нею в ліфті жодного разу не їздив, – сказав Сашко.
– Тож тому і боїться. А ти з'їзди, ***у її схопи, посмійся. Ти Дейла Карнегі читав?
– А чим я її налякав? - Запитав Саша, розуміючи, хто така Люся.
Хіба це не звичайний стан людини – сидіти в темряві біля вогню, запаленого чиїмось милосердям, і чекати, що прийде допомога?
Яке небуття? Де ви його взагалі бачили? Щоб не бути, мало того, що треба бути, треба ще й підмальовувати до буття слово не.
У давнину в Піднебесній будь-який чиновник прагнув принести користь на загальному шляху речей. А тут кожен ставить на цьому шляху свій шлагбаум, який піднімає лише за гроші. І суть місцевого суспільного договору полягає саме в такому піднесенні шлагбаумів один перед одним.
Мені взагалі не особливо зрозуміло, що це сьогодні означає –« більшість»,« меншість». Як писав покійний Бернар-Анрі в«Мертвому листі», якщо в оркському коморі десять овець і два вовки, де тут більшість і де меншість? А як бути із сорока зеками та трьома кулеметниками?
Ніщо так не видає приналежність людини до нижчих класів суспільства, як здатність розбиратися в дорогих годинах та автомобілях.
Любов прекрасної жінки – це насправді поблажливість. Тому що бути гідним такого кохання просто не можна.
А смайлик – це візуальний дезодорант. Його зазвичай ставлять, коли користувачеві здається, що з нього погано пахне. І він хоче гарантовано пахнути добре.