Ранок був чудовий. Саме щастя, здавалося, висіло над землею і, відбиваючись у діамантових росинках, манило до себе душу перехожого... Ліс, оповитий ранковим світлом, був тихий і нерухомий, ніби прислухався до моїх кроків і цвірінькання пташиної братії, що зустрічала мене висловлюваннями недовіри і... Повітря було просякнуте випарами весняної зелені і своєю ніжністю пестило мої здорові легені. Я дихав їм і, окидаючи захопленими очима простір, відчував весну, молодість, і мені здавалося, що молоді берізки, придорожня трава і майські жуки, що гули безупинно, розділяли це моє почуття.«І чого там, у світі, — думав я, — тісниться людинау своїх тісних халупах, у своїх вузьких і тісних ідейках, якщо тут такий простір для життя та думки? Чому він не йде сюди?

Докладніше

У суспільства немає  вищих інтересів, воно веде тьмяне, безглузде життя, урізноманітнюючи його насильством, грубою розпустою та лицемірством; негідники ситі та одягнені, а чесні харчуються крихтами.

Докладніше

Було ясно: Котик дуріла. Кому справді прийде серйозно в голову призначати побачення вночі, далеко за містом, на цвинтарі, коли це легко можна влаштувати на вулиці, в міському саду? І чи личить йому, земському лікарю, розумній, солідній людині, зітхати, отримувати записочки, тягатися по цвинтарях, робити дурниці, над якими сміються тепер навіть гімназисти? До чого поведе цей роман? Що скажуть товариші, коли впізнають? Так думав Старцев, блукаючи в клубі біля столів, а о пів на одинадцяту раптом узяв і поїхав на цвинтар.

Докладніше