Подумайте, нахрена ви мені дзвоните? Зателефонуйте краще батькам.

У місто білих ночей приїжджають дивитись на небо та рано вмирати. Інші столиці до ранньої смерті не мають. У Нью-Йорку, Парижі та Москві живуть довго та працюють напружено.

... і весь цей час хтось мене чекатиме, хтось переживатиме, що на вулиці ніч, а мене досі немає.

Мені казали: бійся лиха, нагадували, що немає надії, але пам'ятаю я — тіло дорожче за їжу, а життя важливіше за одяг.

У росіян свої уявлення про правильне життя.

Це дуже важливо, щоб між тобою та рештою світу було скло. Плоский екран. Якщо скло є, все О'к. Можеш вважати, що життя – це просто кіно. Якщо ні, доводиться визнати, що твориться на світі задниця має якесь відношення до тебе... Якесь дуже серйозне відношення.

... там, де гріх, там обов'язково чиїсь сльози. У цьому вся справа. Можливо, цих сліз не видно, але вони обов'язково десь ллються. Копни гріх і побачиш сльози.

Чого ловити у Петербурзі – не дуже зрозуміло. Це не скажеш словами. Це або відчуваєш всією шкірою, або ніколи не поясниш, про що йдеться.

Туреччину трохи псують турки, але в іншому це райський куточок.

Нікому більше нічого не потрібне. Люди за інерцією заробляють гроші, завойовують жінок, продумують життєві стратегії — ніби будують власні (зовсім крихітні) імперії.