Поки ти тут,
Нехай ллються сльози по моїх щоках,
Вони монети, твій на них чекан,
Твоє обличчя їм повідомляє вагу,
Їм додана
Твоя ціна ;
Емблеми багатьох лих у них злилися,
Ти з кожною сльозою спадаєш вниз,
І ми з різних берегів з тобою розійшлися.
Побачиш: усі почнуть від жаху глухого
То закликати, то клясти свій майбутній догляд.
І ти помреш. і нічого поганого
Повір, при цьому не станеться.
Зневага до грошей зустрічається нерідко - особливо серед тих, у кого їх немає.
Преподобний Серафим Саровський радив сумним черницям пожувати хліба. Хлібочок, мовляв, тугу і прожене. Є в хліба така сила, але на людину, що переситілася, вона не діє. Потрібно вміти постити і утримуватися, щоб зрозуміти житній окраєць як милість Божу - і втішитися.
Коли жінка надягає туфлі на високих підборах, її вигляд зовсім змінюється, а мова тіла стає більш виразною.
Кожен сам улаштовує собі те, що його не влаштовує.
Президенту в його оточенні не потрібні чоловіки та жінки, які вміють лише підтакувати. Якщо він каже " ні ", ми всі говоримо " ні ".
По вулиці ходять тіні,
Не розумію — живуть, чи сплять.
Місто спить, оповите імлою,
Трохи мерехтять ліхтарі...
Там далеко, за Невою,
Бачу відблиски зорі.
У цьому далекому відбитті,
В цих відблисках вогню
Причаїлося пробудження
Днів нудних для мене...