Був такий рік, коли я безмірно захоплювався алкоголем та пігулками. З усім цим я вже давно зав'язав, до речі. Але тоді сиджу я на церемонії і думаю:«А я взагалі дійду до сцени, якщо мене нагородять? Не впевнений".
Природа подібна до жінки, яка любить вбиратися і яка, показуючи з—під своїх нарядів то одну частину тіла, то іншу, подає своїм наполегливим шанувальникам деяку надію дізнатися її колись усю.
Коли тобі вже за шістдесят, бачиш, що мчиш по якомусь тунелю без зворотного квитка і починаєш розрізняти вдалині гору, яка і буде твоєю останньою зупинкою. Але доки я не доїхав, мені хочеться продовжувати робити те, що я роблю.