Люблю я осінь,
Дні коротші, життя коротше, але
Видно плоди: вірші, вчинки. яблука, зерно.
Люблю я осінь,
Гуси тягнуть на південь, холод, але
Все, що дозріло, щедро нам дано.

Хотів дружити, а сам закохався.

У коханні є деяка романтика, у заручинах - ніяка, адже заручини здебільшого закінчуються весіллям.

Сенсу життя не існує, мені доведеться самому створювати його!

Одні книги потрібно спробувати на смак, інші - проковтнути, і лише деякі - розжувати та переварити.

Я вас любив... Ось фото. Ось касета...

Цікаво, коли я дивлюся на море, чи бачить воно мене.

Тепер, до кінця мого життя, я не граю на сцені, ненавиджу акторів«гравців». Не виношу органічно, до фізичної огиди — мене нудить від партнера«гравця», а не того, що живе тим, що йому належить робити через обставини.

- Лев Миколайович, ви інтелігент?
- Боже мене збережи! Нинішня інтелігенція – це така духовна секта. Що характерно: нічого не знають, нічого не вміють, але про все судять і зовсім не сприймають інакомислення.

Для щастя треба щось робити, щось любити та у щось вірити.