Твоє кохання - як ранкова і вечірня зірка: вона заходить після сонця і встає до сонця. Немов полярна зірка, що, ніколи не заходячи, сплітає над нашими головами вічно живий вінок. Я благаю богів, щоб вони не змусили її померкнути на моєму життєвому шляху.
Ви називаєте це прокрастинацією - я називаю роздумом.
Все буде добре – ми всі помремо.
Добре, коли подорож добігає кінця, але сам пройдений шлях означає ще більше, врешті-решт.
Як змолоду вибрав до заповітної правди шлях,
З невігласами не сперечайся, поради їх забудь.
Я думатиму про тебе тоді, коли інші думатимуть про мене.
- Привіт кохана. а знаєш, ти мені сьогодні вночі снилась. ми з тобою йшли берегом моря і милувалися заходом сонця... ми трималися за руки, сміялися і посміхалися... правда здорово?
— Я ТЕБЕ ВСЕ РІВНО НЕ ДАМ, ЗАБОРОНЕНЕ ТВАРИННЕ
За часів моєї молодості, що пройшла у Нью-Йорку, я відмовився вимовляти клятву вірності прапору. Звичайно, мене направили до кабінету директора, який запитав:«Чому ти не хочеш принести клятву вірності? Адже все це роблять! Я відповів:«Колись всі вірили, що Земля плоска, але це не означає, що так воно і є». Я пояснив, що своїми досягненнями Америка зобов'язана іншим культурам і народам, і я хотів би принести клятву вірності Землі та всім її мешканцям. Зайве говорити, що незабаром після цього я покинув школу і обладнав у себе в кімнаті лабораторію, де розпочав вивчення природознавства та інших наук. І тоді я зрозумів, що Всесвіт підпорядковується законам, і що людина, як і суспільствоне є винятком. Потім, 1929 року стався біржовий крах, який став початком того, що зараз називають Великою депресією. Я не міг зрозуміти, чому мільйони людей залишилися без роботи, втратили житло і були змушені голодувати, тоді як заводи простоювали, і ресурси, як і раніше, були доступні. Саме тоді я усвідомив, що правила економічної гри у своїй основі є помилковими. Незабаром після цього почалася Друга світова війна, під час якої багато країн послідовно знищували одна одну. Після закінчення війни я підрахував, що всі витрачені на руйнування засоби та ресурси могли б легко забезпечити всім необхідним кожну людину на планеті. З того часу я спостерігаю, як людствориє собі могилу. Як завжди витрачаються і знищуються безцінні вичерпні ресурси в ім'я прибутку та вільного ринку. Я спостерігаю, як соціальні цінності зводяться до штучного матеріалізму та бездумного споживання. І як фінансові сили контролюють політичну систему начебто вільного суспільства. Нині мені 94 роки. Боюся, що моє ставлення до цього залишилося таким самим, як і 75 років тому. Час припинити це безумство.
Справжній друг завжди говорить відверто, радить правильно, допомагає охоче та терпляче зносить усе разом із тобою.