За всіма цими сучасними, дуже страшними, на мою думку, і диявольськими явищами, як комп'ютер, відбувається забуття природи. Найкрасивіше, що нас оточує, і те, до чого звертається погляд і серце навіть найглухішої і сліпої людини — блакитність неба, пронизливе свіже повітря, блиск річки, краса дерев, ніжність квітів, — забувається за комп'ютерами. Люди зосереджуються на цих залозках, цієї цукерочності і втрачають справжній смак. Я вже не говорю, що при цьому вони втрачають ще й здоров'я.

Лінь загартовує характер, якщо згадати, скільки потрібно зусиль, щоб її подолати.

Якщо вони можуть полюбити тебе, не знаючи багато чого про твою особистість, то колись вони також можуть почати ненавидіти тебе.

Слава – дивна штука. Люди раптом починають бачити в тобі те, чого ти сам у собі не бачиш, але частіше — те, чого в тобі зовсім немає.

Велике і глибоке почуття я відчуваю до випадковості.

Напевно, це і є щастя!

Для кожної людини знайдеться друга половинка, яка любитиме її так само сильно, як і вона її. Головне, не відступати у пошуках свого істинного кохання.

Принцип«око за око» зробить світ сліпим.

Щоб ні про що не шкодувати, потрібно проживати щодня так, наче він останній.

Є біля вогню свої закони.
Вогонь війни - у людей вселяє страх.
Спокієм дихає він у камінах та багаттях.
Але є невидимий вогонь — ікони. О, як блаженно палять промені твої,
Спаляй мене, іконо, я не зляшусь,
Я знаю, ти спалиш гріхи мої,
Щоб відігріти змучену душу.