Навіщо, ти скажеш, розпалювати даремно
Вогонь вроджених сил,
Коли до боротьби втрачене прагнення
І дух колишньої в грудях давно спочив,
А всіма нами правлять щогодини
Лінь і порожній час?
З тих пір як у старій колісниці
Здійснює сонце в небі свій обхід,
Ужель діяння смертних ілюзорні?
Між істиною і брехнею є межа,
Чи наші сподівання і мрії безглузді?
І ось відповідь Природи:
— В уроках минулого запорука свободи.
Не мати ворогів може лише гранична нікчемність, так що я нікому не раджу цим хвалитися.
Розум - це запалювальне скло, яке, спалахуючи, само залишається холодним.
Смішно, якщо ти говориш з Богом - ти релігійний, але якщо він говорить з тобою - ти божевільний.
- У мене до тебе почуття.
- Яке?
- Я хочу курити з тобою.
Легко служити ідеям і богам, вони набагато простіші, ніж живі люди.
Можливості, як сходи. Якщо чекати на них занадто довго, можна і пропустити.
Я думаю, що все в житті – мистецтво. Те, що ви робите, як одягаєтеся. Як ви любите когось і як кажете. Ваша посмішка та ваша особистість. Те, у що ви вірите, і всі ваші мрії. Як ви п'єте чай, як прикрашаєте свій будинок або як розважаєтеся. Ваш перелік покупок. Їжа, яку готуєте. Який вигляд має ваш почерк. І те, як ви почуваєтеся. Життя - це мистецтво.