Мій батько був маляром, але кажуть, що він був якудза. Ми жили в типовому робочому районі, і всі наші сусіди були якудза, або ремісники. Якудза виглядали дуже крутими та були дуже добрі до нас, дітей. Давали нам гроші на кишенькові витрати, купували солодощі, але при цьому ніколи не балували нас. Якщо вони бачили, що хтось із дітей курить чи п'є, вони могли й побити. А ще вони завжди говорили:«Обов'язково будь уважним до своїх батьків і ніколи не прогулюй школу, а то закінчиш як я».

Тубільці південних морів не говорять англійською, але їхнього запасу слів вистачить, щоб розділити всі голлівудські фільми на два розряди: піф-паф і чмок-чмок.

Я ніколи не боявся наймати людей розумніше за себе.

Природа ніколи не поспішає, але завжди встигає.

Школа здавалася мені в'язницею, я повставав проти вчителів-копів.

Ми не можемо творити Великі Справи, а лише маленькі справи з великою любов'ю.

— А хто готовий віддати життя за кохану людину?
— Ймовірно, той, хто недостатньо добре його знає!

Казка — це коли одружився із жабою, а вона виявилася царівною. А був — це колись навпаки. Казка - це коли виходиш заміж за чудовисько, а він виявляється принцом, а був - це коли навпаки.

Таємниця любові вища за таємницю смерті.

Хороший сценарій може легко стати твоїм страшним ворогом і завдати тобі значно більше проблем, ніж поганий. Коли ти отримуєш поганий сценарій, ти щосили намагаєшся зробити його кращим. І так ти непомітно для себе вкладаєш у нього свою душу. А потім ти отримуєш добрий сценарій і розпливаєшся в посмішці, бо думаєш, що він усе зробить за тебе сам, адже він же добрий. І ось тут ти попався. Адже щойно ти ніби сказав собі: я не вкладатиму в цей сценарій свою душу, нехай він працює сам.