Євген Євтушенко
Нехай вона забуде,
про мене легко,
тільки нехай вона буде,
назавжди, назавжди. Ідуть білі сніги,
як у всі часи,
як за Пушкіна, Стенька
і як після мене, Йдуть великі сніги,
аж до болю світлі,
і мої, і чужі
помітаючи сліди. Бути безсмертним не в силі,
але моя надія
: якщо буде Росія,
значить, буду і я.