Чудові слова! Цікаво, де ви їх украли?

- Ну як? Цікаво?
- Що?
— Цікаво їхати, дивлячись у вікно і мовчати?
- Заткнися. Я вдаю, що образилася...

Небезпечними завжди виявляються ті, від кого цього найменше чекаєш. Он той хлопець у кутку бару — в окулярах та з книгою. Може, він вирубає мене однією лівою? Вплутаєшся з таким у бійку, і хрін його знає, чим справа обернеться. Глибоко буває там, де не чув.

Де б ти не опинився, люди завжди виявляться не дурнішими за тебе.

Хто не розуміє вашого мовчання, мабуть, не зрозуміє і ваших слів. (Хто не розуміє вашого мовчання, навряд чи зрозуміє ваші слова).

Ніколи не йди назад. Повертатися вже немає  сенсу. Навіть якщо там ті самі очі, в яких тонули думки. Навіть якщо тягне туди, де ще було так мило, не йди ти туди ніколи, забудь назавжди, що було. Ті ж люди у минулому живуть, що любити обіцяли завжди. Якщо ти згадав це — забудь, не йди ти туди ніколи. Не вір їм, вони чужі. Адже колись пішли від тебе. Вони віру в душі вбили, у кохання, у людей і в себе. Живи просто тим, що живеш і хоч життя схоже на пекло, дивись тільки вперед, ніколи не йди назад.

Щоб удосконалити розум, треба більше розмірковувати, ніж заучувати.

Невже треба опуститись на саме дно, щоб потім від цього дна відштовхуватися?

Дурна та людина, яка залишається завжди незмінною.

Сумно усвідомлювати, що в наш час людям важко дарувати близьким теплі слова та речі тому, що мені самому холодно.