У бажанні виявляється сутність людини.

Краще бути невідомим генієм, ніж відомою бездарністю.

Самотність так само необхідна розуму, як помірність у їжі - тілу, і так само згубно, якщо воно занадто довго триває.

Ніколи не чекай лиха і не турбуйся про те, чого, можливо, ніколи й не буде. Тримайся ближче до сонячного світла.

Білизна прекрасна і забавна, але пам'ятайте: ви не повинні купувати білизну, щоб стати сексуальними. Ви не повинні купувати будь-що, щоб стати більш привабливими. Впевненість — сексуальна, почуття гумору — сексуально, пристрасне захоплення чимось сексуально, володіння добрим і відкритим серцем сексуально. Список можна продовжувати... Крім того, не потрібно прагнути виглядати так, як виглядають жінки на подіумі. Впевненість у своєму тілі починається з розуміння того, що існує система, призначення якої - щоб ви почували себе невпевнено і купували непотрібні вам речі. Образжіночого тіла, яке ви бачите на білбордах та на екранах телевізорів — продукт суспільства споживання, яке дбає про ваші гроші, а не про ваше щастя…

Я не можу забути, але я можу пробачити.

Не той твій друг, хто за столом з тобою п'є,
А хто в нещасті будь-якому на допомогу прийде.
Хто руку тверду подасть, позбавить тривог.
І навіть виду не подасть, що він тобі допоміг.

Пролетіли і милі радості,
Що відчував у житті тоді.
На душі вже почуття остиглі.
Що минуло – не повернути ніколи.

Один мій знайомий (назвемо його Н.) мав три вищі освіти, а ось виховання у нього було лише одне, та й те середнє.

Я сказав:«Тільки три поцілунки, сонце принади, мені подаруй».
Відповідала:«Від царських гурій поцілунків не чекай землі».
І сказав:«Чи розлучитися мені зі світом, щоб скуштувати поцілунки твої?»
Відповідала:«Безкоштовного раю не здобудеш, народжений у злі».
Я сказав: Що ж, гурія раю, все приховуєш своє обличчя від мене?
Відповідала: "У звичаї гурій ховатися, як іскра в золі".
Я сказав:«Але тебе неможливо побачити, молодий місяць!»
Відповідала:« Місяць норовливий, але чи його зрадиш ти хулі?»
Я сказав:«Вкажи мені, кого ж розпитати про твої прикмети?».
Відповідала:«Пізнається сонце, не маючи прийме на чолі!»
Я сказав: Бачиш, як мене згорбив стан твій стрункий, подруга моя?
Відповідала:«Відтепер подібний до лука, мій друже, — не стріле».
Я сказав:«Невже не можна мені щодня милуватися тобою?»
Відповідала:«Знижуються чи зірки, якщо небо зникло в імлі?»
Я сказав: " Немає зірки, о подруга, - тільки сльози залишилися в очах".
Відповідала: "Сльоза не потрібна мені, як квіткова волога бджолі".
Я сказав: Ти обличчям посвіжішаєш від струмків, що з очей я проллю.
Відповідала:«То сад  розквітає від води, що таїться у скелі».
Я сказав:«Дай, обличчяя наближу до твого молодого обличчя».
Відповідала:«Наблизь, адже тужить і шафран про весняне тепло».