Я — лікар, який спокійно й уважно спостерігає за«кроликом моєї душі», якому, чи, вірніше, на якому час робить свої експериментальні досліди.

А на початку шляху мало хто в нас вірив, чи не так?

Я ненавиджу розповідати про себе. Коли спілкуюся з людьми, волію говорити або про них самих, або про інші цікаві речі.

У підсумку завжди перемагає лише інстинкт самозбереження. Під тиском цього інстинкту вся так звана «людяність», що є лише проявом чогось середнього між дурістю, боягузтвом і зарозумілістю, тане, як сніг на весняному сонці.

Не варто боятися тих людей, які можуть завдати тобі болю. Адже якщо ви боїтеся життя, ви просто не зможете жити.

Бійтеся перших спонукань.
(Бійтеся першого руху душі, тому що воно, звичайно, найблагородніше.)

Деякі вмирають у сімнадцять років і відкладають похорон доти, доки їм не стукне сімдесят сім. Я бачу багато мертвої молоді та багато живих старих людей.

Поглянувши на небо, просто скажіть:«Я не знаю, звідки все це», — і не вигадуйте небилиці.

Все можна пережити, якщо вибрати потрібну пісню.

Майбутнє належить добрим людям, і вони житимуть у чудовому світі, який зараз нам важко собі уявити…