Я не належу до тих людей, які народжуються неймовірно талановитими від природи. Мені справді потрібно було розвинути у собі певні навички.

Коли щось міцно засідає в моїй голові, або щось дуже мене хвилює, я просто уявляю, що сиджу на Марсі і дивлюся на Землю з божевільної висоти. Отоді ти перестаєш боятися. Тоді ти не відчуваєш болю. Коли ти розумієш, що ти ніхто, то й твої проблеми здаються незначними.

Коріння нашої професії взагалі, акторської професії — стовідсоткове занурення у запропоновані обставини. А це є дитячі ігри. Коли дитина не помічає, замерзла вона, промокли в неї ноги, або вдома чекають обідати. Він цього не помічає, він там, він у грі. Тому й кажуть, що треба зберігати в собі такі речі – дитину, дитинство.

— Що б ви побажали артистові-початківцю? Який би дали пораду, чи напуття?
- Не боятися нікого. Нікого не боятися і не поводитися, як повія. Не ходити кіностудіями, не заглядати у двері і не питати«артисти не потрібні?» Я ніколи цього не робив. Я вважав, що якщо я потрібен, помітять і запросять. Не помітили, не запросили — отже, не треба. Працюй над собою. Лише сам. Все сам. Зараз нікому не можна бути належним у цьому світі. Це дуже важка ноша. Я нікому нічого не винен. Я абсолютно вільний у професії тому, що я не винен нікому.

Дуже просто скласти руки та сказати – це неможливо. Можливо все. Просто на« неможливе» потрібно більше часу.

Виховані люди поважають людську особистість, а тому завжди поблажливі, м'які, ввічливі, поступливі.

Люди визнають лише того, хто їм корисний.

Немає у житті більшого щастя, ніж підняти арену.

Музика - це просто звичайний життєвий досвід, те, що тебе оточує. Вона  завжди дає тобі зрозуміти, як мало ти насправді знаєш.

Того, хто живить до людей загальне кохання, хто робить їм користь, Небо неодмінно ощасливить. А того, хто робить людям зло, обманює людей, Небо неодмінно покарає.