А чи знаєш ти, скільки сліз залазить у чайну ложку? 127. Я підрахував, коли був у депресії. Мені стало цікаво і я подумав, що це свого роду мистецький проект. Мені хотілося кудись рухатись, а не просто плакати. Тому я почав плакати в ложку і рахувати краплі. 127. Обов'язково запиши собі на згадку. 127.
Можна отак от мотатися, бути втомленим, виснаженим, мати серйозні фінансові проблеми, бути застудженим, і при цьому бути абсолютно щасливим… Абсолютно… просто з тієї причини, що на тебе чекають. І знаєте, не просто ось так от чекають, а чекає та, яка потрібна тобі, щоб на тебе чекала. Тому що є ті, які чекають, та й нехай почекають. Дочекаться! А можна бути навпаки здоровим, перспективним, успішним і бути абсолютно нещасним, ну, бо на тебе не чекають. Вона не чекає, і здається, що взагалі ніхто не чекає. І ще ти маєш телефон, і цей телефон має номер. І цей номер ніхто не набирає, бо вона не набирає і здається, що ніхто не набирає. А вона не набирає. І при цьому в тебе самого в мозку якимись вогненними цифрами горить її номер, заповітний номер. І ти розумієш, що не треба його набирати, причому в жодному разі не треба його набирати, бо буде тільки гірше. І як тільки так подумав – одразу набрав. І відразу стало гірше, причому у будь-якому випадку. Ти почув короткі гудки, отже вона з кимось розмовляє. З ким? Довгі гудки – вона бере трубку. Чому? Значить, у неї визначився мій номер, і вона не хоче брати, отже, треба зателефонувати з такого телефону, який вона не знає. Або ти чуєш голос оператора, який повідомляє, що абонент недоступний. Або її голос, який тобі не радий, і якісь брехливівідповіді, або якісь зовсім байдужі питання. І ти розумієш у цей момент, що ти, мабуть, взагалі нікому не потрібний. А з цим що ти можеш зробити? Якщо ти їй не потрібен, то ти нікому не потрібен. А з цим як ти можеш упоратися?