Розлуку в усьому бачу: вона в очах твоїх сумних. Розлуку по всьому я чую: твій голос слабший і глуше. Розлуку по всьому вдихаю: ти пахнеш скошеним лугом. Розлуку в усьому відчуваю: твої знесилені руки. У всьому передчую близькість розлуки, розлуки, розлуки.
Ми - сини твоїх синів, Твої онуки, бабусю. І нам дорожче за всякі слова Просте слово — бабуся. Хто навчив нас говорити? Хто в життя нас вивів? Бабуся! Ну як тобі дякувати, Рідна наша бабуся!
Кращий фехтувальник на світі не повинен побоюватися другого кращого фехтувальника; ні, боятися треба невігласа, який жодного разу не тримав шпаги в руках; він робить не те, чого від нього очікують, і тому знавець перед ним безпорадний.