Так свіжа земля рідна, так запашна зелень луки, Так вино моє прозоре, так світла моя подруга: Перша подібна до раю, з бурхливою пристрастю схожий другий, Третє — з Балхом розоструменним і четверта — з весною. Світ - від вологи піднебесної, луговина - від рейхану, Гілка - від принади зеленої, ліс - від чашок тюльпана: Перший - шовк, друга - амбра, третя - юна дружина, А четвертий - погляд подруги, чиє обличчя - сама весна. Пунсовий виводок фазаній, трикутник журавлиний, Стадо ніжних боязких ланей, грізний рик з пащі лев'ячої: Перший спить, другі правлять свій захмарний політ, Третє знає, тікаючи: смерть четвертий їм несе. Солов'ю наснилася радість, горлинці наснилося горе, Чути іволги ридання, стогін шпака в пернатом хорі; Роза — першому подруга, верба скорботна — другою, Третьою — ялиця, а четвертою — галузь молодого чонаря.