Людина іншим хоче правил, а собі винятків.

Сюжети своїх детективних романів знаходжу за миттям посуду. Це таке безглузде заняття, що мимоволі приходить думка про вбивство.

Вірні слова не витончені. Красиві слова не заслуговують на довіру. Добрий не красномовний. Промовистий не може бути добрим. Хто знає, не доводить, той, хто доводить, не знає.

Мене цікавить відкритість. Людина, яка не вміє і не вважає за потрібне захищатися-відгороджуватися від реальності. Людина, яка їй ще довіряє. Який вважає, що може її підкорити. А таке можливо... так, років до двадцяти. Ми, що замкнулися у своїх неврозах дорослі … хіба ми цікаві?

Усі ви йдете до істини різними шляхами, а я стою на перехресті і чекаю на вас...

Мені не потрібне ліжко, щоб довести свою жіночність. Я можу бути сексуальна, просто зриваючи яблука з дерева або стоячи під дощем.

наші обійми мене зцілюють,
я більше не відчуваю тієї порожнечі всередині,
твої дотики одурманюють мій розум,
твій поцілунок рятує мене від загибелі.

Я не жартую про мусульман із двох причин. По-перше, я про них не знаю. По-друге, ви також.

Я не шкодую ні про що, у моєму житті немає  місця для сорому.

Живи, безумець!... Витрачай, поки багатий!