За невкоханими людьми
Любов іде, як привид.
У словах кохання, у сльозах кохання
Прозирає посмішка відродження,
Посмішка відродження...
І навіть легше, може бути,
З такою усмішкою негасимою
Бути нелюбою, але любити,
Чим не любити, але бути коханою.

Як шкода, що ви нарешті йдете...

Але життя — дивна штука. Коли ти впав, то доля ставить перед тобою правильний поїзд, і якщо ти сильний, ти можеш сісти на нього. Завжди вір у себе... Завжди!

Ми живемо у світі з населенням, що нескінченно збільшується, в якому щомісяця з конвеєра сходять все красивіші дівчата.

Якби до моїх ніг поклали корони всіх королівств світу замість моїх книг і моєї любові до читання, я відкинув би їх усі.

Творці будь—якої науки звертають безсилля своєї науки в наклеп проти природи.

Людей із обмеженими можливостями не існує. Обмежено лише можливості технологій.

Ніколи не воюйте з одним противником занадто довго — він пристосується до вашої тактики.

Фабриканти та майстри кажуть, що наші робітники неосвічені та грубі — тому з ними і доводиться поводитися грубо. У робітничому класі у нас справді мало освіти та багато грубості — цього не можна заперечувати. Тільки хто винен у цьому найбільше? Винні саме фабриканти, майстри, чиновники, які тримають себе з робітниками, як бари з кріпаками, не хочуть визнати в робітнику рівної собі людини. Робітники звертаються з ввічливим проханням чи запитанням — і зустрічають скрізь лайку, грубість, погрози.

Зморшки – це просто вказівка ​​на те місце, де часто буває посмішка.
(Зморшки мають бути лише слідами минулих посмішок.
Зморшки повинні лише позначати місця, де раніше були посмішки.)