Не було ще жодного генія без певної частки божевілля.

У біду потрапляють, як у прірву — раптом, але у злочин сходять сходами.

"Я знімуся в цьому фільмі і на мене обрушиться успіх ", — так я ніколи не думала.
«Я буду займатися своєю улюбленою справою», – ось про що я думала.

Набагато легше стати батьком, аніж залишитися ним.

Сьогодні я дозволив сонцю встати раніше, ніж я.

Щоб стати учителем землі, треба бути учнем неба.

Ні про що не шкодую. Я недосконала, і якщо всі дізнаються про мої помилки — це навіть добре.

Як же у німих фільмах обходилися по півтори години зовсім без діалогів? Там використовували інші виразні засоби та за їх допомоги створювали чисте мистецтво.

Зло, як хвиля, вдаряє об берег і повертається назад.

Щоранку я виповзаю з ліжка і питаю себе:«Мені справді це потрібно?» І тягнусь у спортзал у гаражі. Це невесело, і я ненавиджу. Я займаюся на самоті, піднімаю штангу. У мене 25 різних складних апаратів, я один, мені хочеться спати, все тіло болить, і ти дивишся на них, і в кожному – 160 кілограмів, а найважче, що ти піднімав за останні вісім годин – це подушка.