Завдання кожного з нас — довести до краю ту брехню, яку він втілює, досягти того стану, коли сам стаєш лише ілюзією, яка вже зжила себе.

Багато хто вмирає в очікуванні вічності.

Весь час створено для того, хто чекає... я перестав чекати.

Як високі гори Вірменії, так високий вигляд Ованеса Туманяна. Як глибокі озера Вірменії, так само глибокі думки Ованеса Туманяна.

Освіта – чудова справа, треба лише хоч іноді згадувати про те, що нічого, що варто знати, навчити неможливо.

Якщо ти завтра перетворишся на змію, і почнеш пожирати людей, і тим самим ротом, що ти пожирала людей, будеш кричати:«Я люблю тебе!». Чи можу я у відповідь сказати:«Я теж тебе люблю», як я це роблю сьогодні?

Театральна сцена — це те місце, де вирішується доля актора. Тому що, на відміну від кіно, сцена вимагає від тебе все, що ти тільки здатний дати.

Так що до біса шкодувати себе, менше нікчемних рефлексій і більше рефлексів,

Коли ставиться чітка мета, то порожні блукання стають квестом.

П'яний мачо

Лікує мене та плаче.

Від того, що знає,

Як добре буває.

Суспільство споживання — це суспільство одиноких людей, які мають все, крім того, що їм дійсно необхідно.

— Вибачають лише сильні. Слабоки не можуть знайти сили для прощення.

— Ні, прощають лише слабкі. Людям, які не можуть відстояти свою думку та не дозволити принижувати себе знову, залишається лише прощати.