Старі випробувані методи – найкращі!

— Ти маєш хвіст?
- Ну і що? У тебе апетитні груди, я ж не дивуюсь.

- Я заплутався, Вероніка.
- Як і всі ми, Арчі. І, якщо чесно, ти менший за інших.

- Зробимо простіше, щоб твій наполовину якісно вбитий мозок зміг зрозуміти. Негайно! Видалити! Це! Нахрен!
- Окей, ця манерно-стервозна поведінка, може, й працювала на бетах, з якими ти зустрічалася в Нью-Йорку. Але ти на території Бульдогів. Але будь ласка – чини опір. Лише зробиш гірше за себе.

Я ще не випив своєї кави, так що поки не можу придумати, як би красивіше сказати фразу«плювати я хотів»... Ой! Хоча і так фраза цілком нормальна.

- Де наш батько, Мег?
— Запитай ввічливіше.
— Де наш батько, суко?

— Ось що я вам скажу, якщо ми хочемо перемогти хворобу, — а ми її переможемо — ми зробимо це єдиним способом, ми маємо стати командою, командою, командою, командою. Зрозуміло?
- Так, Доктор Кокс!
— Сисічка моя, я зараз взагалі не з тобою спілкуюся.

Коли хтось тоне, ти можеш спробувати його врятувати, але якщо він не потягне тебе за собою.

- Знімай це, живо!
- Ні.
— Що ти відповіла?
— Я роблю все, щоб догодити кожному, аби бути ідеальною. Ідеальною дочкою, ідеальною сестрою, ученицею. Чи можна хоч щось зробити для себе?

Я скучила. Може, візьмемо якийсь фільм і не дивитися його?