Людство існує тисячі років, і нічого нового між чоловіком та жінкою статися вже не може...

Якщо ми чогось не знаємо, не бачимо, не відчуваємо, не чуємо, і не можемо спробувати на мову, це не означає, що цього немає.

Ми є, тому що ми є. Ми можемо скільки завгодно уявляти галактики, не схожі на нашу, але інших у нас немає.

Існування – ось чого я боюся.

Чому мені завжди хочеться вибачитись за те, що я існую?

Все, що ми бачимо, існує. Ми це бачимо. Я бачу мамині очі, але не бачу свої. Дитина бачить свої руки, але не може побачити себе. Чи є він насправді? Чи є я?

Не розлучайтеся зі своїми ілюзіями. Коли їх не стане, можливо ви і продовжите існувати, але перестанете жити.

... вона  мала рідкісний дар не існувати до тих пір, поки в ній не з'явиться необхідність.

А десь далеко-далеко, в зовсім іншому світі, хтось нерішуче взяв у руки музичний інструмент, що відгукнувся луною на ритм його душі.
Вона  ніколи не помре.
Вона  тут, щоб бути.

Великі чудеса чекають на тебе саме в цьому твоєму тілі, на цій чудовій планеті Земля, при взаємодії з іншими, у постійному пошуку нових тем для роздумів і нових людей для спілкування. Все це тут і тобі. І це чудово.