Кохання – це спроба чоловіка задовольнитись однією-єдиною жінкою.

— Ви дозор, а я — герой. Ну що, помчала?
- Тоді я на підхваті.
- Все, пізно.
- Що? Боїшся, я догоджу в капкан, відгризу собі лапу і ти до кінця днів зватимеш мене Культя, я посміхатись у відповідь, страждаючи від жахливих шрамів, найглибший з яких буде в душі?!
—...
— Вибач, розлютилася.

Ідіоти – це надто вузька спеціалізація. Бувають ще недоумки, імбецили, збоченці.

Нерви і так були ні до біса... але я чогось увімкнув телевізор.

– Будьте ласкаві, в якому напрямку мені йти?
- У відомому тобі, - відповів Кіт.
- Воно мені невідоме.
– Значить, у невідомому. В усякому разі, відомо, що у певний час ти опинишся там-там чи ту-ут, – муркотнув Кіт.

Ви питаєте, скільки в мене було чоловіків? Тобто, крім мого власного?

- Іноді я підслуховую розмови... І знаєте що?
- Що?
— Люди ні про що не кажуть.

Оцінка – смайлик. Про що тут міркувати, справді? Сказав "клас!" - Не котить - Фігня!, І друг тебе зрозумів. Видав щось на кшталт«прекрасний сюжет, але змащений фінал», а друг тебе по шиї: не грузи зайву в голову, голова не безрозмірна.
Смайловий стиль спілкування, прийнятий у світі, зручний, як фаст-фуд. Ярлики замість думок, лаконізми замість мовних оборотів. Мова, позбавлена ​​обертів, стає схожою на гавкіт. Із цим доводиться миритися: багатослівність нині не в моді. У дусі часу – шаблонні іконки на робочому столі.
Оцінка – константа, сума нерівноправних вражень. Змішавши кольори, отримаємовідсутність кольору. Оцінки можна множити, додаючи проміжні градації, але від цього шкала не перестане бути одновимірною. Щоб щось сказати, доведеться відкинути ярлики.

Анікєєва: — Ох, Павле Костянтиновичу, я глибоко поважаю вас, як вченого... але ваше моральне обличчя....
Смирновський: — Так-так, цікаво.
Анікєєва: — Мені, як заступнику директора інституту, дзвонили із вагомої організації... В овочевому магазині шістдесят другому люди купували картоплю у пакетах — і що вони там знаходили?
Син Милосердова: - Невже ананаси?

Не людина, а двоноге безсилля.