Нестримні. Лі Крістмас
- Ти вже не такий швидкий.
— Швидше за мене тільки світло.
- Подивимося.
— Кулі летять швидше ніж ножі.
- Ти вже не такий швидкий.
— Швидше за мене тільки світло.
- Подивимося.
— Кулі летять швидше ніж ножі.
— Ти не можеш мучити когось іншого?
- Ні, я вже вибрав тебе.
— Тільки не треба мені показувати свій розум, хлопче.
- Дуже добре, сер. Яку дурість краще показати, сер? Повну чи цілком достатню?
За перше доведеться нести відповідальність, а друге — безрозсудно. Луї завжди вважав, що нерозсудливість – його друге я.
... не можна не помічати небезпеки, що таїться у прагненні до нескінченної досконалості. Адже очевидно, що нескінченна досконалість має у всьому спиратися сама на себе. А тому все, що прагне подібної досконалості, прагне назустріч власної смерті.
Хороші жінки завжди вважають, що винні, коли їм грубять. Погані завжди ні до чого.
Урочисто клянуся, що замишляю тільки пустощі.
— Джоне, витри кров з його ока.
— Ти що розкомандувалась?
- Я вчилася на медсестру.
— Не сміш мене, мені боляче сміятися.
- Це правда!
— Ти була на одному занятті з надання першої допомоги, і тебе вигнали за сміх.
— Але ж я навчилася рятувати від удушення.
— На твою думку, я задихнувся?
— Зараз стягну бинтом шию, і задихнешся.
Чи бачите, у нас у США чверть усіх військових посад недоступна для жінок. Потрібно переламати таку ситуацію. Дехто стверджує, що жінки не створені для цього —«вони фізично слабші». А хіба ж треба бути сильним, щоб натиснути курок?