Мабуть, моє обличчя спотворене інтелектом.

Милостиня – непрямий податок на право мати хоч трохи сумління.

— А що скажуть поміщики?
— Вони скажуть:« Слава государю-імператору!», а якщо не скажуть, то пошкодують, що не сказали.

Чому всі мої стосунки руйнуються? Швидше за все, річ у мені. У моїх амбіціях, засадах. Тільки ось коли ти стикаєшся зі смертю, все стає таким неважливим, дрібним.

Навіть проти своєї волі та всупереч розуму я милувався цією жінкою. Вона  була абсолютно природною у всіх своїх проявах, і це мені теж дуже подобалося. І вона бачила це, оскільки, зважаючи на все, до такого давно звикла. При цьому мій інстинкт самозбереження просто волав про небезпеку, оскільки захоплення такою жінкою — це вірна дорога на цвинтар, у район сімейної усипальниці, на предмет поховання. Або до будинку скорботи.

— А чому у вас там лише значок зі смайликом та пістолет?
– Одне – на випадок, якщо буде сумно, а друге – якщо буде дуже сумно.

Скаржитися на життя і розпускати хвіст одночасно - розуму незбагненно! Проте вони якось примудряються поєднувати ці два заходи.

Що я думаю про заздрісників? Заздрість передбачає наявність шаленого успіху. Навряд чи в мене є заздрісники.

Як зіпсувати собі літо? Закохатися у липні.

Ось і кінець свята. Пішли будні. Не сприймайте всерйоз те, що вам каже жінка.