- Вибач.
- За що?
— За те, що викинув тебе з бункера. За це, ем... і за те, що не сказав про Сема.
— Ти думав, що його життя поставлене на кін.
— Так, мене обдурили.
— Я думав, що рятую Рай. Мене теж обдурили.
— Так, кажеш, ми з тобою пара гальмованих недоумків?
— Я віддаю перевагу слову«довірливі».
Якщо кожна людина стане безнадійною, то безнадійні люди зрештою зникнуть.
У мене є одна дивина - я люблю самостійно розпоряджатися собою.
Страхи бувають двох видів – раціональні та ірраціональні, а простіше – одні осмислені, а інші безглузді. Наприклад, бодлерівські сироти бояться Графа Олафа, і цей страх має повний сенс, оскільки він лиходій, який бажає занапастити їх. Але якби вони боялися лимонного пирога зі збитими вершками, це був би страх ірраціональний, тому що лимонний пиріг зі збитими вершками смачний і нікому ще нічого поганого не зробив. Боятися чудовиська, що ховається під ліжком, раціонально і осмислено, там і справді може виявитися чудовисько, готове вас з'їсти, але боятися агентів з продажу нерухомості ірраціонально, ці люди, як вам, напевно, відомо, допомагають купувати та продавати будинки. Якщо не вважати деякої пристрасті до потворного жовтого пальта, найгірше, що агент може зробити, - це показати потворний, на ваш смак, будинок. Тож боятися їх абсолютно безглуздо.
Але повернемося до суті справи: бабуся має дві суперздатності — рятувати чужі життя і виносити мозок. Можна сказати, що бабуся це супергерой з дисфункцією. Що таке дисфункція, Ельса подивилася у«Вікіпедії». Це коли все працює, але не зовсім так, як належить. І за це Ельса любить найбільшу бабусю.
- Мене вигнала Дайан.
— Коли жінки виганяють чоловіків, вони навздогін видають карту до моєї квартири?
— Кожна людина — це сейф, сховище таємниць та прагнень. Є ті, хто йде шляхом насильства, але я віддаю перевагу більш м'якому підходу... натиснути на потрібні місця у відповідний момент. Це делікатний процес.
— Ви завжди висловлюєтеся метафорами, пане Бреккере.
Каз усміхнувся.
- Це не метафора.
Список його правопорушень довший за мій… довгий, загалом.
Розберись у нашарування мотивів!
Ми не пам'ятаємо царів.
Пам'ятаємо: були Дантес та Мартинов.
...
Ось вони на портретах з усмішками пристойними.
Так що цільтесь у поетів –
і ви
потрапите в історію!