Повторити докладний зміст зачитаної мені інструкції не беруся. Сенс полягав у тому, що я повинен зробити все, що я маю робити, і не повинен робити нічого такого, чого я робити не повинен.

Одне з універсальних правил щастя говорить:«Остерегайся будь—якого корисного пристосування, якщо воно важить менше, ніж інструкція щодо його використання».

Інструкція – головоломка, для вирішення якої необхідно зібрати шафу.

Дідусь Сем казав, що якщо тобі треба зробити якусь дуже важку, неможливу справу, то треба забути про неї. Відсунути на край пам'яті його складність і неможливість, пам'ятати тільки напрямок до того, чого ти хочеш досягти, і зробити маленький крок. А потім ще один і ще один. Коли закінчуються сили, треба зробити привал, а потім іти далі. І, зрештою, виявиться, що до колишнього колись неможливим залишився один маленький крок. На світі трохи великих, які вміють робити неможливе, але щоб зробити один маленький крок, сил і терпіння дістане будь-кому. Потрібно просто вміти ходити. І не боятися вставати після кожної невдачі, як постають після кожного падіння маленькі нерозумні діти.

Будь-яка людина має свою«інструкцію». Потрібно тільки знайти головну кнопку. Для цього потрібно уявити його дитиною і поставити собі запитання:«Чого йому тоді не вистачало?».

Мені завжди здавалося, що інструкції це корисно.

- Звідки ти стільки про нього знаєш?
- Така штука є, інструкція називається.

Треба поставити своє життя в такі умови, щоб праця була необхідна. Без праці не може бути чистого та радісного життя.

- Мені що, пошукати інструкцію?
— Я викинув її у наднову зірку.
— Викинув інструкцію в наднову? Навіщо?!
— А тому, що я з нею не згоден! І не говори зі мною, коли я злий!

— Я прочитала інструкцію з безпеки.
- Думаю, ти перша, хто це зробив.