Тому що навіть ідіоти чудово знають - можна вбити сусіда, пограбувати друга, повісити на стовпі бургомістра, відчувати терпіння герцога, але не варто грати в такі ігри з інквізицією.

Вона присіла до вогню, гріла руки та чекала; її старі губи та руки посиніли від холоду; до неї підійшов незнайомець. То був мандрівник; він м'яко заговорив з нею і, знаючи, що поруч нікого немає, крім мене, він сказав, що йому шкода її. Потім він запитав, чи є правдою те, в чому вона  зізналася, і вона відповіла, що ні. Він виглядав здивовано і йому ще більше стало її шкода, він спитав:
— Навіщо ви зізналися?
- Я стара і бідна, - сказала вона, - І я працюю тільки щоб вижити. Не було іншого вибору як тільки зізнатися. Якби я цього не зробила, вони могли б мене відпустити. Це б занапастило мене, адже ніхто б не забув про те, що мене підозрювали в чарівності, і для мене не знайшлося б роботи, і куди б я не пішла, вони б пускали собак у мій бік. Незабаром настав би голод. Вогонь найкраще рішення – кінець близький. Ви були добрі до мене, ви двоє, і я вдячна вам за це.
Вона  припала ближче до вогню і витягла руки щоб зігріти їх, сніжинки м'яко спускалися на її сиве волосся, роблячи їх ще білішим.
Зібрався натовпі полетіло яйце, яке потрапило їй у око і потекло по її обличчі. Хтось сміявся.