- Мене звати Ліза.
— Ви у цьому не винні.

— Кличте мене Донателло. Мене назвали на його честь.
— На честь черепашки-ніндзя?
— На честь скульптора епохи Ренесансу...

Прощайте ваших ворогів, але не забувайте їх імена. (Прощай своїх ворогів, але ніколи не забувай їх імена)

– Це Плотва? Але Плотва ж була гнідою, а ця каштанова.
– Усі мої коні звуться Плотвами. Ти чудово знаєш і перестань балакати.

- Назвіть Ваше ім'я.
- Анонім.
- Анонім? Це грецька?

Тільки живим створінням належить мати імена. Ну і човнам, звісно.

Якщо хочеш, щоб ім'я  стояло твоє високо,
Скромен будь, людям своє серце відкривай широко,
З бідняками дружи, поговори з простими людьми,
І піде твоя добра слава серед них далеко.

— Ти брешеш багато.
— Що ти маєш на увазі під багато?
— Достатньо, щоб люди називали тебе брехнею.
— Люди дають мені різні назви.
— Одне з них —«брехня»?
- Можу відповісти " ні ", але як ти дізнаєшся, що я не збрехала?
— Іноді я можу вірити.
- Можеш?
- Можу спробувати.

— Я назву цю квітку Румянець Аманди. Містер Хант, якщо ви мій партнер, ви теж повинні вигадувати назви.
— Ее… ем… я?
- Так. Назвіть, якось цей рукав річки. Ви можете увічнити ім'я  вашої коханої.
- Коханої? Так, звісно… я знаю, як. Тоді я назву цей рукав«Пітсбурзька Неллі». Ця валлійська повія така робила, що ніхто не помічав наросту на її шиї.

Якщо ти придбав ім'я, зовсім неважливо, як тебе звуть.