Зображення на фотографії – це просто ілюзія. Проте хай це ілюзія, люди люблять жити мріями.

Не можна довірятися ілюзіям – за них завжди доводиться розплачуватися.

Щастя зіткане з ілюзій, надій, довірливості до людей, впевненості в самому собі, потім із кохання, дружби…

Люди, які пішли в ілюзорний світ, гинуть для реального світу. Вони однаково що вмирають. І коли в ілюзорні світи підуть усі — а ти знаєш, цим може скінчитися, — історія людства припиниться.

Людина минуща, людина неміцна, земне життя — лише ілюзія, а Велика Реальність лежить її межами.

Кажуть, що боги переслідують тих, хто бажав втілити у життя свої піднесені мрії. Боги завжди були на боці посередності. Лише ті люб'язні їм, хто покірно, як худоба, слідує за своєю долею.

Тільки розлука допомагає розвіяти ілюзію того, що ви з коханою людиною дві окремі істоти.

Цей хоровод привидів і душ паморочиться у повітрі. Навіть той, хто не спить, відчуває, як душить його це середовище, сповнене зловісного життя. Навколишні химери, в яких він вгадує щось реальне, не дають йому спокою.

Мрія - міраж. Є лише болото користі, в якому тоне світ.

— Як щодо цих? Вони зникли?
- Ні, не зникли. І навряд чи зникнуть. Але я навчився не помічати їх і вони, мабуть, вирішили плюнути... Чи не так з усіма нашими мріями та кошмарами? Якщо їх не годувати — вони тануть.
— Але ж вони переслідують тебе.
— Вони моє минуле. Минуле переслідує всіх.