Порізно ми часом здається трохи неповноцінними, а разом, перетворюючись на єдине ціле, стаємо могутньою силою.

Ніщо так не поєднує, як спільне гріхопадіння.

Мир, щастя, братерство людей - ось що потрібне нам на цьому світі!

Усередині кожного з нас є загадковий світ Мрії. У нас звучить древній поклик, що йде з глибини віків, прагнення до досконалості, до добра, до єдності, до любові. Це прагнення, сильне, могутнє, ніколи не зраджує нас. Воно не старіє, і не важливий наш вік, бо прагнення залишається і з таємничих глибин нашої душі кличе, кличе, кличе.

— Вони [гори] мені так подобаються, що й сказати не можна.
— Як же ти кажеш, що їх ненавидиш?
— Хіба не можна поєднувати й те, й інше?
- Ні. Це різні речі. Як день і ніч, як лід та вогонь.
— Якщо лід  здатний обпалювати, то й кохання може поєднуватися з ненавистю. Гора чи болото, все одно. Земля одна.

Всесвіт намагається сказати нам те, що ми знаємо. Ми сильніші, коли ми разом, ніж колись порізно.