Кого ж любити? Кому ж вірити?
Хто не зрадить нам один?
Хто всі справи, всі промови міряє
Послужливо на наш аршин?
Хто наклеп про нас не сіє?
Хто нас дбайливо плекає?
Кому порок наш не біда?
Хто не набридне ніколи?
Примари суєтний шукач,
Праць марно не гублячи,
Любіть самого себе,
Високоповажний мій читач!
Предмет гідний: нічого
Люб'язнішого, мабуть, немає його.
Я ситий по горло дотепністю. Тепер всі дотепні. Кроку не можна ступити, щоб не зустріти розумну людину. Це стає справді громадським лихом. Чого б я не дав за кілька справжніх дурнів. Але їх немає.
Я хочу залишитись божевільною, жити так, як я мрію, а не так, як хочеться іншим.
Я не належу до системи, я завжди боровся проти цього. Я бачуся з людьми, яких люблю, ходжу туди, куди хочу, читаю книгу, бо вона мені цікава, а не тому, що її обов'язково треба прочитати, і так усе життя. Я роблю те, що мені подобається, не ставлячи тисячі запитань«чому» та«як». А решта мене не турбує.
Все проходить - любов, мистецтво, планета Земля, ви, я. Особливо я...
Лежачи на спині, я дивлюся на небо. Лежачи на животі, хмари дивляться прямо на мене.
Я не падаю. Я так літаю.
Кожен літає, як уміє.