Іноді мені здається, що кожна людина говорить власною мовою, що складається з її власних ярликів і банальностей, і домовитися між собою люди не в змозі, навіть якщо вони дуже захочуть.

Людей не можна розкладати по поличках, як пошту при сортуванні — повія, домогосподарка, свята. Ми такі неоднозначні. Страхи, бажання, думки та ситуації постійно змінюють нас, ми текучи, як вода.

Я ніколи нікого не обманювала. Але я дозволяла людям дурити. Вони не дуже намагалися дізнатися, хто я насправді. Зате легко вигадували мене. І я готова посперечатися з ними. Вони люблять мене таку, якою я ніколи не була. А коли вони виявлять це, звинуватить мене в обмані.

Раннім ранком слова — безбарвні ярлики.

Іноді приклеєний ярлик якось непомітно стає покликанням.