Друзі. Джоуї «Джо» Тріббіані
— Навіть не віриться, що вже Різдво. Сьогодні ще їж індичку, а завтра, дивишся, вже час фарбувати яйця.
— Не хвилюйся, цієї пори року твоїм яйцям нічого не загрожує.
— Навіть не віриться, що вже Різдво. Сьогодні ще їж індичку, а завтра, дивишся, вже час фарбувати яйця.
— Не хвилюйся, цієї пори року твоїм яйцям нічого не загрожує.
- Все було добре, поки ти не підкотив до неї яйця.
- Правда? А мені ось пам'ятається, що вона послала нас обох кудись подалі.
- Ви не зможете і хочеш знати, чому? Тому що ви без яєць! І ваші батьки були без яєць! Ви всі продукт покоління без'яїчних недоумків! Хто занадто слабкий, а хто боїться встати і забрати своє! І одного разу ви передасте ваші порожні, скукожені яєчка вашим власним жалюгідним нащадкам.
— Нічого не чую, що він каже?
— Здебільшого про наші яйця.
- А як так вийшло?
- Тоді, у що ж ти віриш?
- Що мені потрібні яйця?
– Перепрошую…
– Це старий анекдот. Прийшов мужик до психіатра і каже:«Док, допоможіть, мій брат збожеволів: думає, він курка», а лікар відповідає:«Ну так здайте його в психлікарню», а мужик йому:«Я б здав, але мені потрібні яйця».
- Якось не смішно.
- Ну так.
— Кинь, Френкі — чоловік не злий!
- Ти серйозно? Я чув, що він відкусив яйця своєму боржнику, причому обидва за один укус. І проковтнув їх!