Це як усміхнутися – подарувати щастя іншому, але не насильно.

Я посміхаюся, коли мені хочеться кричати... Співаю, коли хочеться плакати... Плачу, коли щаслива і сміюся колись боляче.

Ми не вміємо користуватися щастям, якщо ми не насаджуємо його, як не вміємо користуватися багатством, не заробивши його.

Чи можна вкрасти щастя? Чи це просто ще один пекельний людський фокус?

Я був тоді жебраком, квасив, не доїдав, ходив немитим, періодично думав про самогубство, але в цілому був дуже щасливий, часом до ейфорії.

Інший все зробить для твого щастя за умови, що ти залишишся нещасним.

Шукати щастя, що просити милостиню.

Якщо і є на світі така штука, як абсолютне щастя, то це відчуття, що ти – у правильному місці.

У кожний момент життя існує хоча б одна перешкода, яка заважає розслабитися і відчути себе щасливою. Буває, що таких перешкод дві чи три, але частіше все ж таки одна. Дрібне, досадливе, настирливе. У кожного воно своє і тому кожному іншому здається дрібницею. Для когось це однокласник/однокурсник, що дістає. Для іншого – прищі на лобі. Для третього – порожня кишеня. Для четвертого відсутність близької людини або, навпаки, надто настирлива присутність того, хто вважає себе таким.

Щастя зустрічі з тобою, воно ніби лезо ножа — страшно гостро та дуже вузько. А поруч, по обидва боки, дві темні глибини.