Сергій Лук'яненко. Танці на снігу
Не треба жодних геніїв, які хочуть зробити весь світ щасливим насильно. Потрібно лише допомагати тим, хто поруч. Тоді найкраще стане всім.
Не треба жодних геніїв, які хочуть зробити весь світ щасливим насильно. Потрібно лише допомагати тим, хто поруч. Тоді найкраще стане всім.
Ти вважаєш, що маєш право на щастя, і це теж пастка.
Які ж ми всі ідіоти! Потрібно бути настільки наївним, щоб хоч на секунду повірити, ніби ми тримаємо під контролем своє життя.
Бідні залишаються бідними через те, що замість пошуку шляху багатства вони шукають щастя у тому щоб бути бідними, але бути щасливим у бідноті неможливо.
Якось двох людей посадили до в'язниці. Один глянув із віконця своєї камери на нічне небо та зірки та посміхнувся. А другий глянув із того ж вікна вниз на брудну вулицю та щурів і заплакав.
Кожен бачить те, що хоче бачити. Давайте бачити хороше і не позбавлятимемо себе щастя!
Коли чоловік повертається додому, а дружина обов'язково зустрічає його в коридорі та цілує, і в нього такі очі…
А потім вони повертаються до дочки, яка теж вибігла до передпокою, – і посміхаються. І в повітрі наче розливаються теплі сонячні промені.
І коли вдихаєш запах цього будинку – розумієш, що тут усі щасливі. Можна облити квартиру "Шанеллю", але не можна підробити це.
Щастя – немов світлячки, що пливуть у повітрі. І виявляється всюди. У жестах, усмішках, поглядах, дотиках...
Перестати бути зачарованим щастям важче, ніж потоваришувати зі своїми страхами.
Не варто відмовлятися від щастя сьогодні через невідоме завтра...
Тільки той по-справжньому щасливий і великий, кому не потрібно ні підкорятися, ні наказувати для того, щоб являти собою щось.
Хіба вам неодмінно потрібні бог і рай, щоб бути щасливими? Хіба ви не можете створити собі щастя на землі?