Я дізнався головне – щоб стати щасливим, треба пережити стан жахливої нещасливості. Якщо не пройти школу горя, щастя не може бути міцним. Три роки живе те кохання, що не штурмувала вершини і не побувала на дні, а впала з неба готовенька. Кохання живе довго, тільки якщо кожен з тих, хто любить, знає їй ціну, і краще розплатитися авансом, не то пред'являть рахунок апостеріорі. Ми виявилися не готовими до щастя, тому що були не привчені до нещастя. Адже нас ростили в поклонінні одному богу – благополуччю. Треба знати, хто ти є і кого любиш. Треба завершитись самому, щоб прожити незавершену історію. Я сподіваюся, що брехлива назва цієї книги вас не надто дістала: звичайно, кохання живе зовсім не три роки; я щасливий, що помилився.