Ех, поїсти б зараз і лягти спати! Та сон би побачити гарний! Наприклад, як минуло багато років, і в школі, в якій Іван навчався, на стінах у кожному класі висять його портрети. А на будівлі прибита кам'яна дошка, а на ній золотими літерами написано:
«У цій школі страждав і мучився, але з відмінністю її закінчив чудова, але найнещасніша людина на всьому світі».
Іван від розчулення шморгнув носом. Навіть захотілося поплакати.

— Погано навчалися у школі? Я так і знала, що ви колишній двієчник!
— Дамо спокій моє темне минуле.

Вчитель гарний настільки, наскільки добрі його учні.

Метою школи завжди має бути виховання гармонійної особистості, а не фахівця.

- У тебе 5 що з фізики була?
- Ну.
— А в мене російською... І як нам це в житті знадобилося?

Головне, чому вчить школа - як знайти своє місце в житті.

Школа взагалі не найважливіше у житті. Поки ти вчишся, здається, що так, це здорово, але потім ніхто навіть не згадує про такі речі, хіба що колись зберуться разом і наллються пивом.

Я ніколи не дозволяв школі втручатися в мою освіту.

У нас як радар у голові: варто опинитися на будь-якій вулиці світу з ранцем за спиною, і тут же зсередини якийсь голос попереджає:«Не ходи туди, там школа», — і ти бачиш усе більше фігур фігурок з ранцями на плечах., які йдуть туди ж, куди і ти, і всі зникають у якійсь темній пащі. Це закон фізики.

Згадую своїх шкільних учителів. У нас була така приказка:«Хто сам не вміє нічого робити, вчить інших, а хто й інших вчити не може, викладає фізкультуру».