— Джерсійський диявол? Я думав, це нісенітниця, місцева небилиця!

— Розповіді про зустрічі з ним існують у тих краях ось уже понад 200 років. За однією версією у нього крила кажана, за іншою — роги та хвіст і ось ще... Кінська голова!

— У газеті скоріше голова Чубакки... Цією тварюки тільки з Трансформером махатись!

Вчитайтеся в історію будь-якого героя: герой не стане героєм, доки не з'явиться монстр.

Людина створює монстра, монстр вбиває людину, інша людина вбиває монстра - це класика.

На жаль, іноді монстри переслідують нас і після своєї смерті, залишаючись такими ж могутніми, якими вони були за життя.

Воно схоже на ті страшні й навмисно крижані крові фільми про „монстри“, де з'являється чудовисько зі спотвореними рисами, довгим волоссям і ще більш довгими зубами, ричачи і бризкаючи слиною на всі боки. Ці фільми лише відволікають увагу, СПРАВЖНІ А ЧУДОВИЩА носять ділові костюми і їздять на роботу на Капітолійський пагорб у лімузинах.
Ці люди – НА ВИДУ. Ці люди – слуги Світового Уряду та Нового Світового Порядку. Подібно до ґвалтівника, який зупиняє машину і пропонує жертві підвезти її, він зовні НЕ ВИГЛЯДЕ як чудовисько, яким є насправді. Якби він виглядав так, його запланована жертва, кричачи від жаху, втекла б геть. Те саме справедливо і для уряду на всіх рівнях. Президент Буш НЕ ВИГЛЯДІВ як ревний слуга паралельного уряду найвищого рівня; але не помиляйтеся на його рахунок - він таке ж ЧУДОВИЩЕ, як і страшилища з фільмів жахів.
Зупинимося на мить і розглянемо, як президент Буш наказав по-звірячому вбити 150 000 іракських солдатів у колоні військових машин з білими прапорами, що поверталася до Іраку відповідно до Женевської конвенції про узгоджене роз'єднання військ та виведення їх з бою. Уявіть собі жахіракських солдатів, коли їх, що розмахували білими прапорами, розстрілювали американські літаки. На іншій ділянці фронту 12 000 іракських солдатів були поховані в траншеях, які вони займали. Чи не ЧУДОВИЧНО це в істинному значенні цього слова?

- Так, - слабким голосом відповіла я, - мені все одно.
— Тебе не турбує, що я монстр? Що я не людина?
- Не хвилює.

Ти перетворив його на монстра. Тепер він – твоя проблема.

— Дозвольте спитати, чому ви пристрелили маленьку Тіффані?
— Вона  єдина, хто виглядав підозріло.
- Чому ви так вирішили?
— Спершу я взяв на мушку чудовисько на ліхтарному стовпі, а потім зрозумів, воно робить гімнастику. Мені сподобалося б, якби мене укокошили на велотренажері. Придивився до цієї звірюги. Помітив у лапі хустку і зрозумів, що вона не скалиться, а чхає, а це не заборонено. І тут побачив Тіффані і подумав: Що робить мила дівчинка вночі, в гетто, серед натовпу монстрів з підручниками з квантової фізики? Вона  явно замислила недобре. Їй на вигляд років вісім, за віком предмет. Я вирішив – вона  не та, ким здається.

- Що ти накоїв?
- Убив монстра. Це моя робота, і я їх вбиватиму, поки...
— Поки що сам не станеш монстром?

Бути монстрами дуже просто. Попробуймо бути людьми.