Що за часи настали. Епоха небагатослівних рішучих жінок та балакучих рефлексуючих чоловіків.

Дружба між чоловіком та жінкою не робить честі чоловікові та позбавляє честі жінку.

Неправда, що одружені чоловіки, побачивши красиву жінку, забувають про те, що вони одружені. Цієї хвилини їх особливо пригнічує саме спогад про це.

Жінка для чоловіка і є та сама річка, куди він увесь час норовить пірнути, щоб скупатися у вологому вирі очей, витертися насухо шовком волосся, сісти до багаття її серця, відчувши хвилюючий аромат шкіри, випити одним ковтком її губи, з'їсти з апетитом усі її час, потім залягти в душу і заснути. Спати доти, доки його не почне будити якийсь мужик зі словами:«Вставай, ти проспав своє щастя, тепер це моя річка».

— У мене є дівчина.
— Заспокойтеся, я тільки спитала, чи вільний стілець!

На мене наринула вбивча туга, яка охоплює чоловіків, побачивши швидкоплинну красу, яка ось—ось зникне. У таку мить хочеться крикнути: стривай, я люблю тебе. Але мова не повертається це вимовити. І літо йде в її образі, щоб ніколи більше не повернутись.

Гідність чоловіка вимірюється не шкодою, яку він може завдати своїми кулаками, а співчуттям, яке може проявити.

Вся біда в тому, що чоловіки страшенно милі в перші кілька днів, але й годі. Тому найкраще частіше міняти їх.

Вона симпатизувала йому за дивовижну м'якість та ввічливість у зверненні до жінок. Він не любив жінок і не вірив їм, але тримався з ними завжди по—лицарськи чемно.

Коханій зовсім не слід завжди сміятися. Це заохочує чоловіків до зради. Бачачи її веселою, не відчуваєш каяття; а якщо вона  сумна, якось стає соромно.