У цьому світі обраних загальноприйняті правила, цінності та норми непридатні.

- Батюшки! Що сміху було! Якось його на Волзі на перевозі гусар вилаяв. Ось дива творив! А яке домашнім було! Після цього два тижні всі ховалися по горищах та по коморах.
— Ех, Кулігін, дуже важко мені тут, без звички. Усі на мене якось дико дивляться, наче я тут зайвий, наче заважаю їм. Звичай я тутешніх не знаю. Я розумію, що все це наше російське, рідне, а все ж таки не звикну ніяк.

Я поставлю вас усіх на вуха, переб'ю всіх ваших гребаних корумпованих чиновників. І це буде біблейською.

Кречет, озвірівши від крадіжки, корупції та казнокрадства, щодня збирає в себе весь кабінет, сує ніс у всі дрібниці, перевіряє та контролює, і коли кілька великих чинів за його режиму були не просто заарештовані, а й загинули«при спробі втечі», то справді розкрадачі принишкли.

По одному виду їх одразу можна було відрізнити від помічників, секретарів і різноманітних обслуговуючого персоналу. Кожен делегат підходив до столу і, продовжуючи розпочату ще в кулуарах розмову, займав своє місце з тією неповторною хазяйською невимушеністю, яка буквально кричала:«Ми – сила». У кожному жесті, у кожному погляді прозирала переконаність у своїй корисності, важливості того, що вони тут уявляють.