Незнання та довірливість прекрасні, але малопридатні для цього світу. Щоб почати робити кар'єру, треба мати талант, але для розвитку досягнутого потрібні рішучість, честолюбство і жадібна запопадливість. І тут потрібна твоя ментальність!
Дарина Давидівна була дуже негарна, незграбна, неграціозна і до хворобливості самолюбна. Самолюбство з честолюбством могли почутись її відмінними якостями... За цих двох властивостей її душі доля, до того ж, наділила її ще дуже закоханою і палкою натурою. На жаль, Дар'я Давидівна постійно закохувалась у настільки аристократично блискучих молодих людей, що жоден з них не звертав на неї жодної уваги. І самолюбство Дарії Давидівни вічно уражалося. У князя Шадурського вона чомусь не закохалася, але вийти за нього заміж була б вельми не проти - для набуття відповідного становища у великому світі.
Приготуйтеся, мій любий друже, до того, що вам доведеться зіткнутися з найгіршим мішком двору, з тією породою людей, які безсоромно поєднують удавану відданість із честолюбством. Їх легко виділити серед інших — вони рачки повзають перед сильними світу цього. Але зривайте з них маски, і перед вами з'являться зовсім інші люди.
Честолюбство – бажання успіху – стає причиною більшості хвороб людської душі. Якщо це бажання виконується, то з нього виростають зарозумілість, жорстокість і врешті-решт пересичення.
Честолюбство - пустушка, обман зору. Нам вселяють, що щастя нерозривно пов'язане з володінням все більш модними речами. Нас хочуть віддалити від нашої справжньої людської природи, щоб завадити нам бунтувати проти всіх несправедливостей, які вершить суспільство. Ось з нас і роблять всього лише споживачів, здатних тільки гнатися за мріями про речі.
У мене немає й тіні честолюбства. Я просто бігаю від того, за чим ганяються мої колеги, а ось самолюбство мандрує. Адже треба бути настільки гордою, щоб плювати на самолюбство.
А честолюбству давайте відповімо, що воно і прищеплює нам смак до усамітнення, бо чого ж чуже воно більше, ніж суспільства, і чого воно прагне з такою ж наполегливістю, як не до того, щоб мати руки вільними?
Людина, що втрачає своє щастя в гонитві за честолюбством, безумець.
Жінці немає справи до закоханого в неї, поки він не втратив до неї інтерес, і так само, поки ви не клацнете пальцями під носом у Фортуни, і не повернетеся до неї спиною, вона не посміхнеться вам. А на той час вам уже все одно, посміхається вона чи хмуриться. Що варто їй посміхнутися, коли ця посмішка ще могла б піднести вас на вершину блаженства! У цьому світі все трапляється надто пізно. Доброчесні люди кажуть, що так і має бути, оскільки це доводить гріховність честолюбства.
Чорт утомився чекати і запропонував йому:
— Давайте висмикнемо з вашого серця честолюбство: воно ж невелике у вас...
— Ну, добре! — сказав Іван Іванович зітхнувши, — витягуйте його з мене...
Чорт наблизився до нього і, торкнувшись рукою його грудей, швидко відсмикнув руку геть. Іван Іванович відчув гостре, але приємне колотя, схоже на те, яким супроводжується витяг скал з пальця.
— А справді, це не боляче... — полегшено сказав Іван Іванович. — Дозвольте подивитись, яке в мене було честолюбство...
Чорт простяг йому руку, і на долоні її Іван Іванович побачив щось безбарвне, маленьке, зморщене, схоже на ганчірку, якою довго витирали пил.
Подивився Іван Іванович на своє честолюбствоі, зітхнувши, тихенько сказав:
— А знаєте... як згадаєш, що це таки шматок мого серця... шкода!