Чим холодніша і безпросвітніша темрява зовні, тим затишніше здається тепле м'яке світло в квартирі. І якщо літо – це час тікати з дому назустріч нездійсненним мріям підліткової душі, то пізня осінь – час повертатися.
Час має звичай зарубцьовувати рани. Так, вони будуть нити. Сірими осінніми вечорами. У разі зміни погоди. Після тяжкого похмілля. Але хворіти по-справжньому вже будуть нездатні. І в цьому головна краса життя: безперервний рух.
- Що ти хочеш?
- Я хочу вбити час.
— Час дуже не любить, коли його вбивають.
- Вже Різдво.
— А я маю шампанське, — серйозно сказав він. — Привезли із Франції. Дороге. Будеш?
— Для якоїсь дівчини?
Він дістав охолоджену пляшку, два чисті фужери і поставив на стіл.
- Хіба не знаєш? - сказав він. — Шампанське не має призначення. Є лише час, коли необхідно відкоркувати пробку.
Те, що висміювалося як забобони в одному столітті, в іншому часом приймають за основу наук, і те, що здається мудрістю сьогодні, завтра, можливо, вважатимуть абсурдом.
Достатньо зміни декорацій, і все одразу може змінитися — хід часу, потік емоцій.
Чи варто радіти дню, що настає? Адже він забере ще 24 години з твого життя.
Жодної хвилини часу не можна купити за готівку; якби було можна, багатії жили б довше за інших.
Для кожного кроку є свій час. Часто розумніше почекати.