Якщо хочеш мати дозвілля, не гай часу.

Ніхто не вмирає надто рано, всі вмирають вчасно.

Миттю - це ніщо, твоє життя - теж ніщо. Будь-який часовий проміжок менше десяти тисяч років – ніщо.

Це тільки в безглуздих романах пишуть, ніби дух  зламати не можна. Я знав прекрасних людей, яких перетворювали на скотину, що реве від болю. Майже будь -який опір можна зламати, потрібен лише час та відповідні інструменти.

Розумієш, життя не тече прямою. Вона  — як кола, що розходяться по воді. На кожному колі повторюються старі історії, трохи змінившись, але ніхто цього не помічає. Ніхто не впізнає їх. Прийнято думати, що час, в якому ти, - новенький, з голочки, щойно витканий. А в природі завжди повторюється той самий візерунок. Їх насправді зовсім небагато, цих візерунків.

У стародавньому Ханаані неподалік храму стояв круглий жертовник, навколо якого були влаштовані сидіння. Це були місця для спостереження за кінцем світу. З них можна було найкраще побачити Судний: день. Таким чином, вони чекали кінця світу в одній-єдиній точці. Для них це був кінець часу, а не простору. Бо якщо кінець світу можна побачити в одній точці, це означає, що на цьому місці перестане існувати саме час. Це і є кінець світу. Простір звільняється від часу.
- Я йому про кохання, а він мені про кінець світу.
- Так і я, і ти говоримо про кохання. В серце немає простору, в душі немає часу…

- Не покидай мене ніколи.
- Я тебе ніколи не покину.
— Ніколи, — повторює вона. Ніколи - такий короткий час.

Хто поселяв у народах страх,
Перед ким дихати тільки сміли,
Великий цезар - нині порох,
І їм замазують щілини.

Час пройшов так швидко, а йшов так повільно.

Не мовчіть… життя таке коротке.
Одна секунда іноді вирішує все.
І коли потрібних слів не знайти,
Просто скажіть людині -
Ти потрібний, не йди.