Олександр Сергійович Пушкін. Євгеній Онєгін
І хором бабусі твердять:
«Як наші роки летять!»
І хором бабусі твердять:
«Як наші роки летять!»
Час йшов ні швидко, ні повільно. Це був просто час. Трейсі згадала афоризм Святого Августина:«Що є час? Я це знаю, доки мене не питають. Але щойно просять пояснити, втрачаю всяку виставу».
І все ж кінець жовтня був відзначений підвищеним інтересом до післяпівнічного часу
Дай мені хвилину – я гарний, дай мені годину – я великий, ти дав мені півроку – і я непереможний!
Він відчував, що ніколи не подолає своєї пристрасті, але при цьому знав, що час лікує все
Ми живемо у дивні часи.
Ми живемо також і в дивних місцях: кожен у своєму власному всесвіті. Люди, якими ми населяємо свої всесвіти, – лише тіні інших всесвітів, подібних до наших і тих, що входять у скороминущий дотик з нашими всесвітами. Уміння сприймати цю шалену складність буття, не втрачаючи при цьому розуму.
Посередність стурбована тим, як убити час, а талант — як час використати. (Середня людина стурбована тим, як би їй убити час, а людина талановита прагне її використати.)
Такої плутанини, щоб людина зустріла саму себе, Час не допускає. Якщо виникає така небезпека. Час робить крок убік. Начебто літак провалюється в повітряну яму. Ви помітили, як Машину струснуло перед нашою зупинкою? Це ми минули самих себе на шляху назад у Майбутнє.